Подорожник — одне із старовинних лікарських рослин. Він був відомий ще в Китаї, Стародавній Греції і Римі, це рослина високо цінували перські й арабські лікарі.
Латинська назва утворена від слів «підошва» і «рухати», так як листя нагадують слід ноги. Цю ж особливість помітили і індіанці Америки, називаючи його «слідом білої людини».
В народній та офіційній медицині застосовуються листя подорожника великого (Plantago major). Препарати подорожника мають в’яжучі, ранозагоювальні, кровоспинні властивості.
Гастрит, ентерит, коліт і виразка шлунка:
2 ст. ложки подорожника залити 500 мл окропу, тримати на малому вогні 5-10 хв. Настояти півгодини. Пити по 1/3 склянки 3 рази на день до покращення стану.
Кашель, захриплість, застуда:
1 ч. ложку листя залити 1 склянкою окропу, настояти 20-30 хвилин, випити протягом дня.
При погано гояться ранах, порізах:
висушені листя розтерти в порошок з 2-3 краплями рослинного масла і змішати з вазеліном 1:9. Наносити до загоєння.
Стоматит, пародонтоз:
1 ст. ложку листя залити 1 склянкою окропу, настояти, процідити.
Для профілактики атеросклерозу, зміцнення судинної стінки:
1 ст. ложку листя залити 1 склянкою окропу, настояти 20-30 хвилин, пити протягом дня. Курс — місяць.
